Здреник В.С.

Тернопільський державний економічний університет

Фінансові інструменти: облікове забезпечення та законодавчі колізії

Сучасна діяльність суб’єктів господарювання неможлива без ефективної системи інформаційного забезпечення, здатної дозволити здійснення своєчасної оцінки фінансового стану та можливих грошових надходжень, а також розробки необхідних управлінських рішень, спрямованих на оптимізацію господарських процесів з метою отримання якнайкращих фінансових результатів. Вирішення означених завдань включає в себе використання фінансового інструментарію, який у вітчизняному законодавстві визначений П(С)БО 13 “Фінансові інструменти”.

Слід зауважити, що в економічній літературі, особливо зарубіжній, цим питанням приділяється максимум уваги. Зокрема це стосується класиків зарубіжної економічної думки Ф. Котлера, Д. Боуена, Д. Майкенза, Д. Блейка та ряду інших. Серед вітчизняних вчених проблемами дослідження фінансових інструментів займалися приділяється значно менше уваги, хоча серед науковців є Л. Примостка, І. Чалий, Н. Грицька, О. Фур сов, Л. Ілляш, Л. Плєшонкова, О. Роганова. Проте, на жаль поки що дослідження даного напряму носить епізодичний характер. Поясненням цьому може бути наша вітчизняна специфіка господарювання, а також проблемність законодавчого врегулювання механізмів використання та запровадження в практику сучасних фінансових інструментів.

В Україні питання облікового забезпечення фінансових інструментів регулює, як уже зазначалося П(С)БО 13, однак необхідне профільне цивільне законодавство, що регулювало б питання використання цих інструментів практично відсутнє. Зокрема, наприклад, це стосується відповідного уточнення закону України “Про цінні папери і фондову біржу” та ін.

Саме тому ми, як ряд інших вчених [1] схильні вважати П(С)БО 13, є швидше перспективним стандартом (особливо в частині похідних фінансових інструментів та операцій хеджування), ніж практично застосовним уже сьогодні. Така думка підтверджується також дослідженням самого стандарту та критичною оцінкою основних його вимог і положень.

Так, наприклад, п. 4 П(С)БО 13 дає наступне визначення: “Фінансовий інструмент – це контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов’язання або інструмента власного капіталу в іншого”. При цьому в національних П(С)БО відсутнє визначення терміну “контракт”.

Цілком справедливим є також твердження вітчизняних науковців щодо відсутності можливостей ефективного облікового відображення фінансових інструментів (причому як у системі рахунків, адже для обліку передбачено лише один позабалансовий рахунок 03 “Контрактні зобов’язання” (облік деривативів (форвардних і ф’ючерсних контрактів, опціонів) та інших контрактів, розкриття інформації стосовно яких передбачене відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку), так і в системі документування).

Достатньо привабливим з точки зору користувачів є подання у П(С)БО 13 класифікації складових фінансових інструментів: згідно з п.5 фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов’язання, інструменти власного капіталу та похідні фінансові інструменти. Одночасно далі подаються відповідні визначення та деталізація вказаних складових. Проте для вітчизняної практики, та й для економічної літератури ряд визначень є мало застосовуваними і не зовсім зрозумілими. Як приклад можна навести операції хеджування. , незважаючи на, в цілому, позитивне ставлення до обчислення рівнів ризику та розробки на цій основі стратегічних планів розвитку.

На наш погляд, проблемність пояснюється, перш за все, новизною понять, а також наявність ряду вимог щодо здійснення обліку операцій хеджування ( наприклад, оформлення на початку хеджування документації про відносини хеджування, про цілі управління ризиком, про стратегію цього виду хеджування, визначення інструменту хеджування, сутності ризику, що хеджується, і способу оцінки ефективності інструмента хеджування). Окрім цього для прийняття рішення про здійснення операцій з хеджування необхідно врахувати, яким буде значення коефіцієнта ефективності, а це вимагає додаткових розрахунків.

Загалом слід зазначити, що дослідження фінансових інструментів і можливостей їх використання у практичній діяльності вітчизняних суб’єктів господарювання достатньо перспективні з точки зору досягнення поліпшення фінансового стану, окрім того облікове забезпечення фактично вимагає негайного вирішення проблем документального відображення та розвитку можливостей відображення фінансових інструментів в системі рахунків.

ЛІТЕРАТУРА

1. Винокуров Д.  Фінансові інструменти – перспективний стандарт // Податки та бухгалтерський облік, 28 січня 2002 р., № 8 (462), - С. 24.

2. Роганова О. Тринадцятий стандарт під мікроскопом: особливості визнання фінансових інструментів // Бізнес – Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації, 21 лютого 2005 р., № 8 (631), - С. 40.

3. Фурсов О. ПБО-13: магічний вплив “чортової дюжини” // Бізнес – Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації, 21 січня 2002 р., № 3/1 (470). - С. 36.